59

денти. Зокрема, 

Гнатик І.М.

 – викладач, грала на скрипці, 

Теплий Я.Й. 

– лаборант, 

а сьогодні – доктор наук, грав на кларнеті, 

Кулик Г.О.

 – викладач хімії, прекрасно 

вела партію на фортепіано, 

Івасівка С.

 – лаборант (а сьогодні – доктор наук, про-

фесор,  почесний громадянин міста-курорту Трускавця) – вів партію на саксофоні, 

студенти вторили на контрабасі, акордеоні, ударних інструментах і були чудовими 

виконавцями пісень. Керівником цього ансамблю був 

Кондратьєв В.М. 

Крім концер-

тів, які давали учасники ансамблю в технікумі, вони їздили на виступи і конкурси до 

Львова, Борислава, навіть виступали на телебаченні. 

Велику роль у піднесенні художньої самодіяльності технікуму на якісно-новий рі-

вень відіграв у 70-х роках організатор, керівник і музикант 

Ігор Коваль

. Він створив 

існуючий ще й донині викладацький ансамбль, до якого ввійшли викладачі: 

С.Бунь, 

М.Буга, М.Бережанський, В.Босак, В.Брандибура, С.Бокало,  О.Гуль, З.Галелюк, 

І.Елія шевський, А.Кабин, М.Ковальчук, Б.Кондратик, Б.Фреїшин, П.Чушак, Л.Яци-

шин, П.Павлюк, М.Сторонський.

Декламаторським здібностям навчали викладачі 

Людмила Покрас, Олександра 

Откаленко, Іван Костомаха, Лев Ніколайчук, Марія Білас, Дарія Еліяшевська, Ка-

терина Сюта, Алла Хоменко, Валентина 

Безугла, Раїса Дворжак, Євгенія Карбів-

ник, Олександр Сусюк, Мирослав Дробчак, 

Валентина Савчин, Наталія Торська, Лю-

бомира Хрущ, Ольга Підцерковна, Марія 

Навороцька.

Колективи художньої самодіяльності 

технікуму виступали перед мешканцями 

міста Дрогобича, сіл району, колективами 

нафтовиків, у військових частинах, по об-

ласному телебаченню.  

Талантами повнився наш чарівний кар-

патський край завжди, а ми гордимося та-

лантом наших “Залицяльників”. Цей ансамбль викладачів технікуму був створений 

40 років тому великим шанувальником української пісні Ігорем Ковалем. Ще зовсім 

молоді тоді наші мужчини-викладачі, залюблені в пісню, виходили на сцену і мело-

дійно, співзвучно виконували пісні на різну тематику. То ті пісні звучали, як стогін 

Дніпра-Славутича, як голос душі людської, сповненої туги за рідним краєм і безмеж-

ної любові  до матері-землі, то весело і задеркувато, як бурхливі потічки Карпат. 

Голоси “канарок”, як ще поміж себе називали учасників ансамблю “Залицяльники”, 

рівнялися до голосів професійних артистів.

О.П.Гуль

 (соліст), 

Л.М.Яцишин, П.С.Павлюк, 

Б.М.Кондратик 

, А.М.Кабин, 

 І.В.Еліяшевський

 (староста), С

.М.Бунь, Б.Фреїшин, М.І.Буга, П.С.Чушак,

 (со-

ліст), 

З.В.Галелюк

 (соліст), 

М.М.Сторонський,  М.П.Ковальчук, В.М.Босак, 

В.М.Брандибура, С.І.Бокало 

 – ось 

талановиті наші “канарки”, наші 

“залицяльники”.

Про їх спів можна писати поеми, 

бо без них не обходилося жодне свя-

то, жоден концерт. За час творчої 

діяльності колектив об’їздив усю 

Україну, давши тисячі концертів. 

Були різні часи, мінялися керівни-

ки і репертуар, та незмінною зали-

шалася любов до рідної пісні та до 

України. Звичайно, віддавали пере-

вагу патріотичним пісням, хоча із