27

ТАК ПОЧИНАЛАСЬ ІСТОРІЯ “НАФТИ”,

А ТАК ЖИВЕМО СЬОГОДНІ

Ми, українці, – нація, яка споконвіку прагне ба-

гато знати, а це утверджує нашу віру, що вічно 

будемо на цій землі. Тому 20 січня 1945 року, неза-

довго до закінчення війни, наказом №58 Комісара 

нафтової промисловості в нашому місті, древньо-

му Дрогобичі, було засновано нафтовий технікум. 

Тоді ж перші 240 юнаків взялися за освоєння профе-

сії нафтовика. Спочатку було дуже важко, бо по-

чинали у невлаштованому приміщенні житлового 

будинку, що по вулиці Міцкевича, 41 на четверто-

му поверсі (пізніше № 47 по вул. Шевченка). Було 

лише кілька викладачів, які разом з директором 

технікуму Яковом Іванченком починали обладну-

вати навчальні кімнати, створювати бібліотеку, 

вирішувати побутові питання тощо. Проте вже 

через п’ять днів пролунав перший дзвінок, спові-

щаючи про день народження Дро-

гобицького нафтового технікуму.

У складних умовах організову-

вали навчальний процес, але вже 

у квітні 1945 року було обладнано 

гуртожиток та їдальню. 

 Ще йшла війна. Всюди була роз-

руха, ледве оговтавшись від болю, 

голоду і страждань, молоді укра-

їнці тягнулися до науки. 

Хто з батьківської хати, а хто 

з поля бою вступав до техніку-

му. Молоді, спраглі за вільним спокійним життям, у батьківських гімнастерках чи 

й своїх власних, кирзових чоботах чи простому селянському взутті,з полотняною 

торбинкою із запашним хлібом із сільської печі, приходили чи приїжджали, навіть 

на велосипеді, хлопці з сіл Дрогобиччини. Були і з Вінницької, Рівненської, Тернопіль-

ської областей. Поступали міські діти зі Стрия, Самбора, Дрогобича. Географія, як 

кажуть, була широка, і національність не мала значення. Навчалися у нас і росіяни, 

і таджики, і вірмени, і білоруси, і євреї, і азербайджанці. Зовсім юні і ті, що пройшли 

дороги війни, пам’ятали з  діда–прадіда українську при-

казку:  “Наука в ліс не заведе, а з лісу виведе” 

У 1947 році технікум очолив 

Борис Праздніков

, який, 

продовжуючи справу свого попередника, багато праці і 

сил вклав у підготовку перших спеціалістів. Йшли роки. 

Важкі, післявоєнні роки, коли всього не вистачало, проте 

в коледжі працювали одержимі люди. Забуваючи про від-

починок, вони зорганізувалися разом із студентами, щоб 

свої вихідні дні проводити в технікумі, бо треба було ба-

гато що  зробити.

У 1946 році були побудовані гуртожитки по вул. Шашке-

вича та по вул. Бориславській. У цьому ж році було виділе-

но житлове приміщення для викладачів по вул. Б. Хмель-

ницького (тепер 22 Січня).

Уже в 1948 році в підвальному приміщенні головного кор-