263

семестрі це був інший студент, роботи він 
виконував на уроці дуже акуратно і в деякій 
мірі випередив кращих.

26 серпня 1980 року я був зму-

шений (добровільно-примусово) 
через сімейні обставини звільни-
тися з технікуму.

А 19 вересня 1980 року прийня-

тий головним інженером Труска-
вецького заводу мінеральної води, 
де пропрацював до 1982 року.

Пішов із заводу через немож-

ливість співпрацювати з людьми, 
які день починають з чарки. Че-
каючи службову машину, зустрів 
М.І.Строцького. Він запропону-
вав: “Досить вже їздити. Твоє місце ще 
вільне, вертайся”. Після відповідних кон-
сультацій з міськ комом партії мене знову 
прийняли викладачем креслення і доручили 
читати предмет “Технічна механіка”. Чи-
тав у групах експлуатації, технології, авто-
матизації.

Несолодко було, треба було над собою 

багато працювати. В експлуатації це 2 пари 
на тиждень в 1 семестрі і 4 пари в другому. 
Таких груп дві. У технологів дві пари і півто-
ри, теж дві групи. Та ще й програми різні. 
Треба було мати не менше 100 задач, розв’я-
заних за місяць. На це пішла не одна недо-
спана ніч. Порадником, і то добрим, завжди 
був Остап Петрович Гуль.

На один з уроків завітав 

до мене завуч Строцький М.І. 
подивитися, як я собі раду 
даю, а в мене вже піджилки 
трясуться, його не здуриш, 
він також цей предмет чи-
тає. Урок пройшов добре, він 
сказав, що в мене не тради-
ційне, а оригінальне пояснен-
ня теми про тертя. 

Чи може викладач по-

середньому студенту на ек-
замені поставити відмінно? 
У групі 82-А-1 вчився Тарас. 
На екзамен прийшов з каль-
кулятором, а вони тоді були 
чималенькі, сидить за партою і щось довго 
обчислює. Знаю, що в його білеті нема що 
так довго обраховувати. Виявляється, він 

зробив автоматичну шпаргалку, яка після 
натискання кнопки посувала текст на одну 

позицію. Цей текст був дуже 
дрібним і написаним його рукою. 
З’ясували, який механізм застосо-
ваний і який принцип дії. Тарас по-
яснив, що над пристроєм і напи-
санням шпаргалки сидів цілий мі-
сяць. Оцінивши його кмітливість 
і винахідливість, я без докорів 
сумління поставив “відмінно”.

Повернувшись в комісію гра-

фіки, зустрів нового викладача 
Ігоря Вікторовича Німилови-
ча, який раніше працював на ве-
чірньому факультеті Львівської 

політехніки. Після виходу Євгена Івановича 
Мундяка на пенсію останні роки працював з 
І.В.Німиловичем. Це був дуже принциповий 
викладач, з усіх студентів намагався зроби-
ти відмінників.

Зараз комісія називається загально-

технічних дисциплін, її багато років очолює 
Надія Тадеївна Баранчук (Кришталь). У ко-
місію входять викладачі інженерної графі-
ки – 

Мельничин Тарас Іванович

, технології 

матеріалів – Цапів (Гайнич) Оксана Степа-
нівна та Кабин Антін Миколайович – дуже 
своєрідна людина в повному розумінні сказа-
ного (пише вірші, веселої вдачі, співав у хорі, 
дідусь і прадідусь). Також не можу не зга-
дати членів комісії, які читають технічну 

механіку. Це Янів Павло Пе-
трович, Гончаківський Ігор 
Несторович – високоосвічені 
спеціалісти своєї справи, які 
мають напрацьовані методи 
навчання студентів. 

Ось уже 40 років працює 

на освітянській ниві.

Перш за все навіть слаб-

кого студента ціную як осо-
бистість, стараюся приви-
ти їм любов до Бога,  батьків 
і України. Ніколи не ставлю 
себе вище студента, тому 
що мої учні стали священи-
ками, кандидатами наук, лі-

карями, бізнесменами, лікарями, провідними 
спеціалістами в нафтовій галузі, працюють 
за кордоном, а я лишився таким, як був.