216

минулого століття колективом бурової бригади Я.В.Солодкого пишалися буровики всієї 
країни. До нього їхали переймати передовий досвід буровики з Охтирки, Прилук, Захід-
ної України, Росії. Порядність, сила волі, старанність, наполегливість, вимогливість до 
себе і підлеглих – усе це сприяло досягненню позитивних результатів у роботі. У березні 
1977 року його колектив закінчив буріння свердловини глибиною 5639 метрів. Пробурена 
вона за 510 днів. План проходки двох років п’ятирічки бурова бригада виконала за рік і два 
місяці та завоювала перше місце в змаганні серед бурових бригад об’єднання “Укрнафта”. 
Колектив було удостоєно звання “Краща бригада Міністерства нафтової промисловості” 
і занесений на дошку пошани ВДНГ СРСР.

У 1982 році Ярослав Солодкий став Лауреатом  державної премії  СРСР, має орден “Знак 

Пошани”, 4 медалі ВДНГ СРСР: золоту, срібну та дві бронзові.

Ярослав одним із перших висадився з гадяцьким “десантом” на землі Західного Сибіру, де 

пропрацював з 1987 по 1994 роки.

У 1994 році поступає на роботу у Шебелинське відділення бурових робіт   БУ “Укрбур-

газ”, займається бурінням свердловин на Скроробагацькій площі, що в Лохвицькому районі.   

Сьогодні він пенсіонер, а за плечима 45 років тяжкої праці. Ярослав Васильович пишаєть-

ся своїми синами, які успадкували батьківську професію, вміння, гарні людські риси. Обидва 
закінчили Івано-Франківський інститут нафти і газу. Богдан працює начальником бурової, 
а Ярослав – буровим майстром.

Ярослав Васильович вважає, що сучасній молодій людині, щоб стати успішною потрібно: 

по-перше, багато вчитися і розвиватися в усіх напрямках, володіти сучасними техноло-
гіями, у тому числі комп’ютером, по-друге, знати іноземну  мову, щоб мати можливість 
піднятися на високий рівень професіоналізму не лише у власній країні. І обов’язково бути 
наполегливим у досягненні поставлених цілей.      

Бурильними шляхами

 Петро Іванович Гержа

 родом із Хмельниччи-

ни. Після закінчення Дрогобицького нафтового 
технікуму в 1971 році рік працює у Литовській  
НГРЕ помічником бурильника 4 розряду, а з 
1972 року – на Полтавщині.

У Гадяцькому районному управлінні бурових 

робіт він пройшов від помічника бурильника, 
технолога, інженера з охорони праці, майстра 
до начальника бурової.

„За 36 років своєї трудової діяльності в бурін-

ні, – згадує Петро Іванович, – мені довелося пра-
цювати під курівництвом начальників управлінь: 
Р.Ю.Садового, С.І..Гребенюка,  В.М.Стасенка, 
В.І.Гальченко. Головними інженерами у свій час 
працювали В.А.Бельнікін, М.М.Заєць, П.С.Полюк. 
Це керівники високого професійного рівня, котрі 
зуміли організувати тисячні колективи на плід-
ну роботу, заслужили велику повагу людей, що 
працювали під їх керівництвом. Вони вимогливо 
ставилися до себе в роботі, і ці важливі  якості 
прививали нам, керівникам середньої ланки. Розуміння відповідальності у виконанні постав-
лених завдань, забезпечення належного рівня життя кожного працівника завжди стояли 
на першому місці у їхній нелегкій роботі.