164

164

Мирон Степанович Білас

 – народився в 1933 році. 

“Дитина війни” - так називають тих, хто став 

свідком цих жахливих подій. Дитинство Мирона 

Степановича випало саме на цей час. Походить пан 

Мирон з відомої родини Біласів із м. Трускавець. Бог 

обдарував його розумом, і тому хлопець пішов здо-

бувати освіту. Мирону Степановичу було 24, коли у 

1957 році він прийшов працювати в технікум на по-

саду викладача “Машини та обладнання нафтових і 

газових промислів” після закінчення Львівського полі-

технічного інституту (нафтовий факультет). По-

стійно працював у технікумі на двох спеціальностях 

“Обладнання нафтових і газових промислів” та “Екс-

плуатація нафтових і газових свердловин”. З перших 

років роботи проявив себе як грамотний інженер та 

педагог. І не випадково після п’яти років роботи ви-

кладачем був призначений завідувачем практикою 

студентів.

З 1967 по 1983 роки, тобто 16 років, обіймав посаду 

заступника директора з виробничого навчання. Пра-

цюючи на цій посаді, займався розширенням матері-

ально-технічної бази технікуму. У той час під його 

наглядом будувався гуртожиток №2, їдальня технікуму, учбово-виробничий корпус. Багато 

працював над забезпеченням матеріальної бази кабінетів і лабораторій, зміцнював зв’язки 

з підприємствами нафтогазової галузі, на базі яких студенти проходили навчальні та ви-

робничі практики. Під його орудою готувались експонати на Виставку досягнень народного 

господарства (ВДНХ) у Москві, які займали призові місця.  У свій час дипломні  проекти 

студентів, у яких він був керівником, ставали переможцями Всесоюзного конкурсу серед на-

вчальних закладів нафтогазової галузі.

За плідну та довгу працю з підготовки спеціаліс-

тів та з нагоди 25-річчя технікуму нагороджений 

нагрудним знаком “Відмінник нафтовидобувної 

промисловості СРСР”, а з нагоди 30-річчя техні-

куму - Грамотою Міністерства Вищої і середньо- 

спеціальної освіти Української РСР. 

Мирон Степанович був товариський, користу-

вався авторитетом серед колег по роботі та сту-

дентів.

Михайло Іванович Строцький

Людське життя неповторне і звичне, радісне і 

сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як 

мед, і гірке, як полин.

Люди… Всі вони зовсім різні і чимось неповторні. 

Таким, мабуть, неповторним був і Михайло Іва-

нович Строцький. Зовсім молодим, тридцятиріч-

ним,  у далекому 1962 році прийшов працювати в 

технікум. За спеціальністю – інженер-механік, на 

роботу прийнятий  викладачем технічної механі-

ки і креслення, проте багато років працював за-

ступником директора з навчальної роботи.

Ще в дитинстві батьки вчили його бути напо-

легливим і трудолюбивим. Народжений у важкі 

30-і роки ((1931 р.н.), він не зазнав спокійного і ве-