258

Перші дні і тижні навчання були, зрозуміло, важкими, підручників було обмаль, дуже 

сумував за рідною хатою. І піс-
ля першого місяця навчання я 
вирішив залишити навчання в 
технікумі. Прийшов до дирек-
тора технікуму (у той час ди-
ректором був Праздніков Б.) із 
заявою на відрахування. Він мене 
уважно вислухав, пішов зі мною 
до бібліотеки, попросив підшу-
кати підручники і пообіцяв з 10 
листопада, коли 4 курс поїде на 
практику, надати мені місце в 
гуртожитку. Я, зрозуміло, по-
слухав його, забрав свою заяву.

Директор свого слова дотри-

мав, і я з 10 листопада отримав 
місце в гуртожитку по вулиці 
Бориславській (гуртожитком там були два одноповерхові дерев’яні приміщення). Я і досі з 
любов’ю згадую цю чуйну і добру людину, завдяки якій я залишився у технікумі ( його через 
рік перевели в один із технікумів на Кавказі).

Мене підселили до двох студентів, які вже відслужили в армії, років на 6-8 старших за 

мене. І я в цій компанії пройшов справжню школу виховання (про дідівщину і натяку не 
було).

У групі, яка називалась 51-Р-2, було 30 учнів. Серед моїх ровесників і ровесниць були 4 учні, 

які відслужили армію, а один з них (Ланько І.) навіть був учасником війни.  Ми їх називали 

“стариками”, і вони для 
нас були прикладом у всіх 
справах.

Керівником групи пер-

ших 2 роки була викладач 
російської мови і літера-
тури Покрас Л.Б., а на-
ступних два – викладач 
економіки Попова Н.В. – 
дружина наступного ди-
ректора Попова Б.В.

Навчання у технікумі 

було цікавим і різноманіт-
ним, хоча на першому кур-
сі давалося важко. Тоді 
технікум приваблював не 
тільки порівняно високою 
стипендією (на І курсі – 

295 руб.), а й однаковим обмундируванням, що нас, учнів, виділяло в м.Дрогобичі серед студентів 
інших навчальних закладів. 

Особливо пригадуються практики, які ми проходили на І і ІІ курсах у Бориславі (туди іноді ходили 

навіть пішки з Дрогобича), потім на Кавказі (в районі міста Грозний) та на Полтавщині (ІV курс). 
Надзвичайно цікаво проходила практика на Кавказі, де геолого-знімальна партія ускладі 16 осіб ви-
вчала геологічне картування. Жили ми в палатках, нашими сусідами були ведмеді, вовки, шакали та 
інші звірі (поруч жодного населеного пункту, для охорони нам дали зброю).