256

матеріально-технічною базою в/ч, які дисло-

кувалися у місті.

Шиманський Олександр Йосипович

 – май-

стер виробничого навчання. Працює в техні-

кумі з лютого 1979 року. За характером спо-

кійний та врівноважений. Навчає студентів 

токарної та слюсарної справи. Працює по 

даний час у коледжі.

Шиманська Лідія Петрівна

 прибула в ко-

лектив у березні 1986 року на посаду при-

биральниці. Брала участь в усіх питаннях 

студентського життя гуртожитку №1. 

Відповідальна, принципова, доброзичлива у 

ставленні до мешканців. Довгий час працю-

вала черговою гуртожитку.

Шиманський Йосип Адольфович

 прибув у 

технікум у вересні 1960 року на посаду май-

стра. Технічно граматичний, мав нахили до 

технічної творчості, у колективі його на-

зивали “майстер – умілі руки” або просто 

“золоті руки”. Навчав студентів технічно 

мислити, залучав до гурткової роботи. Та-

ким його пам’ятають колеги по роботі та 

випускники.

Шоп’як Віра Франківна

 прибула у наш на-

вчальний заклад на посаду викладача еконо-

міки. Характеризується прямотою висловів, 

інтелігентністю, доброзичливим ставлен-

ням до студентів. Перейшла на іншу роботу 

у зв’язку зі зміною місця проживання.

Щерба Роман Михайлович

 прибув у на-

вчальний заклад у серпні 1961 року. Проявляв 

характер при викладанні предмету “Мате-

матика”, був прямий у висловленнях на пе-

дагогічних радах та зборах колективу, завж-

ди був в опозиції до будь-якого керівництва, 

любив вільність духу, був членом Гельсінської 

спілки технікуму. Помер раптово. Був фана-

том футболу, шахів, брав активну участь 

як уболівальника спортивних змагань. Лю-

бив людей, поважав студентів, які “гризли” 

ази науки. Його аудиторія була під номером 

213, яку вартує назвати його ім’ям.

Гончаківський Ігор Несторович

 прибув у 

серпні 1994 році на посаду лаборанта, пізні-

ше виконував обов’язки заступника дирек-

тора з адміністративно-господарської ча-

стини. Тепер працює викладачем технічної 

механіки.

Дицьо Ярослава Миколаївна

, викладач ні-

мецької мови. Усе своє свідоме життя про-

працювала у Дрогобицькому нафтовому 

технікумі. Неодноразово була керівником 

групи у навчальному закладі. Найбільше за-

пам’яталася як керівник групи 73-Н-1 (на-

фтопромислова хімія). Доброзичлива, тур-

ботлива, скромна у побуті та надзвичайно 

віддана українській справі людина. Закінчу-

вала Іркутський педагогічний інститут за 

фахом “Німецька філологія”. Уже цей факт 

свідчить, що життя у Ярослави Миколаїв-

ни було не з медом. На роботі у нафтовому 

технікумі на посаді викладача постійно за-

знавала утисків та додаткового контролю. 

На пенсію була відправлена рівно у 55 років. 

Виростила сина Всеволода та дочку Оксану, 

які стали успішними людьми у наш час. 

Сім’я Ярослави Миколаївни Дицьо та Оме-

ляна Михайловича Біласа може бути взірцем 

для усіх поколінь та родин з питань розбудо-

ви Української державності, уміння жити у 

непростих економічно-ринкових відносинах, 

у вихованні національно-свідомих громадян 

України.

Поради Ярослави Миколаївни Дицьо та її 

чоловіка Омеляна Михайловича Біласа завж-

ди були цінними та доречними на життєвій 

ниві. Пам’ять про них залишиться надовго у 

мешканців Дрогобича та випускників техні-

куму, нині коледжу нафти і газу.