249

но-технічна база. Безвідмовний, доброзичли-

вий працівник. На його транспорті здійснено 

сотні екскурсій зі студентами та виклада-

чами в різні куточки Карпатського краю. 

Товариський, його любили та поважали за 

доброту та порядність. Передчасно пішов з 

життя. Місцем спочинку стала Рогатинсь-

ка земля .

Тарбай Михайло Петрович

, механік цеху 

буріння. Прибув на роботу до нас 20.03.1972 

року. За час роботи зарекомендував себе як 

відповідальний працівник, контролював 

стан автомобільної техніки, відповідав за 

випуск на лінію водіїв та колісного транспор-

ту, вболівав за результати роботи. Принци-

повий і в той же час товариський, його пова-

жають у колективі. Неодноразово возив на 

екскурсії працівників та студентів у район 

Говерли, Берестечка, Східниці, Манявсько-

го Скиту, Гошова, Коломиї, Косова, Манівки 

тощо, за що йому вдячні тисячі випускників.

Товарницька Ганна Василівна

 прибула в 

технікум 01.09.1979 року. Працювала вихо-

вателем у гуртожитку №1. Добре налашту-

вала свою виховну роботу. Мала можливість 

організувати 2-х денну екскурсію в     м. Ярем-

че та здійснити сходження на Ґорґанський 

Хребет з учнями – мешканцями кращих кім-

нат гуртожитку №1. Ганна Василівна була 

хорошим викладачем німецької мови. Прин-

ципова, знаюча людина, завжди в пошуку та 

серед дітей. Такою її пам'ятають випускни-

ки та колеги по роботі.

Тиха Ірина Іванівна

 прибула в технікум 

10.03.1978 року на посаду викладача інфор-

матики. За час роботи Ірина Іванівна по-

казала себе виключно з хорошого боку. Ко-

мунікабельна, з почуттям відповідальності. 

Вболіває за стан справ у колективі, місті. 

Доброзичливо дає поради колегам по роботі. 

Активна "просвітянка", дбає за належне ви-

ховання студентів у дусі українського патрі-

отизму та гордості за свій край,  Незалежну 

Україну. Неодноразово була керівником гру-

пи, вболіває по-материнськи за стан справ 

у кожного в групі. Студенти коледжу та 

випускники відгукуються про Ірину Іванівну 

тільки з хорошого боку.

Фок Юстина Михайлівна

 прибула в колек-

тив 10.10.1985 року. Працювала на посаді 

кастеляна, постійно дбала, щоб мешканці 

гуртожитку жили в належних санітарних 

умовах, своєчасно міняли постільну білизну, 

доброзичливо давала поради учням та ко-

легам щодо подолання певних життєвих 

труднощів. Юстина Михайлівна має хороше 

почуття гумору. У поведінці скромна, глибо-

ко сповідує загальнолюдські якості, за що її 

люблять та поважають у колективі 

Хоменко Алла Максимівна 

 прибула на ро-

боту в технікум 05.11.1963 року на посаду 

викладача. Комунікабельна, товариська, з 

почуттям відповідальності людина. Сту-

денти дуже її поважали за людські риси ха-

рактеру. Акуратна, зібрана, підтягнута. 

На даний час знаходиться на заслуженому 

відпочинку. Постійно цікавиться життям 

колективу. Відала кабінетом, який завжди 

був у хорошому стані.

Худа Лариса Яківна

 прибула в колектив на-

вчального закладу 10.01.1977 року на посаду 

методиста. За фахом математик. Є дочкою 

колишнього керівника початкової військо-

вої підготовки технікуму Тиркалова Якова 

Івановича. Вихована в жорсткій дисципліні 

тогочасної системи, відповідальна та по-

ступлива. Любить товариство, підтримує 

зв’язки з технікумом і на даний час. Дбайли-

ва господиня, чуйна бабуся, щира у розмові з 

колегами.

Цапів Орест Осипович

 прибув у колектив 

14.09.1987 року на посаду викладача. Енер-

гійний, ініціативний, будь-які питання ви-

рішує розважливо та  аналізуючи.  Принцип 

діяльності у житті: “Хто не ризикує – не п’є 

шампанського”. Комунікабельний, оптимі-

стично налаштований на майбутнє, за що 

б не взявся – доведе до пуття або своєчасно 

“зійде з дистанції”. Добрий сім’янин, госпо-

дар, знаючий свій фах викладач. Має досвід 

роботи на Півночі в Російській Федерації. 

Цемейко Орест Омелянович

 прибув на ро-

боту в технікум 14.09.1987 року на посаду 

викладача буріння (на місце колишнього ви-

кладача Орсуляка Ярослава Михайловича з 

Трускавця, який передчасно пішов з життя).

За характером непосидючий, завжди був у 

пошуку. Усмішка практично не зникала з 

його обличчя. Студенти його любили, розу-

міли з півслова. Неодноразово їздив на заро-

бітки за океан, у США – старався для сім’ї, 

“спішив жити”. Трагічно загинув на своєму 

подвір’ї. Орест Омелянович надовго зали-

шиться в пам’яті тих, хто його знав.

Шаповаловська Валентина Олександрівна 

прибула в технікум 31.08.1968 року на посаду