244

чужі, інородні, не хотіла і не могла, тому в 

числі “перших” була відправлена на пенсію…

Мирон Степанович Білас

 – надзвичайно 

грамотний інженер. Вдумливий, небоязкий 

працівник. Безпартійний до самої смерті. 

Проте займав активну життєву позицію. 

Любив товариство, мав почуття свого “я”, 

тішився своїм родом. Деколи забагато дові-

ряв молодим хлопцям, які через це його підво-

дили, особливо при направленні експонатів 

на Всесоюзну виставку у місто Грозний. Не 

посадою дорожив, а честю. Давав багато му-

дрих  порад тим, хто був поряд. 

Окремою сторінкою хочу висвітлити по-

зитивні риси 

сім’ї Ковальчуків

 – 

Віри Ми-

хайлівни та Миколи Петровича

. Віра Ми-

хайлівна працювала у технікумі з 01.09.1970 

року на посаді викладача економіки. Микола 

Петрович Ковальчук, 29.09.1933 року народ-

ження, був призначений на посаду завідувача 

відділенням з 21.02.1963 року. За час роботи 

показав себе виключно з позитивного боку. 

Віра Михайлівна “знайшла спільну мову” зі 

студентами, викладачами на кафедрі. Ми-

кола Петрович любив зустрічати студентів 

словами “любий друже” або просто “друже”, 

чим створював обстановку простоти, вели-

кої людяності та доброти. Любив туризм, 

неодноразово підіймався в Карпати, на її 

прекрасні верхи та вершини. Оцю всю любов 

до природи, прекрасного передавав власним 

дітям та студентам. Активний учасник 

хорової чоловічої капели “Бескид”, учасник 

ансамблю викладачів коледжу “Залицяльни-

ки”, справжній гуцул і цього не цурався. Ті-

шився здобутками молодих, давав підказки 

близьким від “напасті”, яка ходила довкола 

кругами, немовби вовки. Любив українську 

пісню, традиції, звичаї. Їздив на Гуцульщину 

наче за черговою порцією натхнення, любо-

ві та здоров’я. Планував багато, а вийшло, 

як вийшло… Він буде надовго в пам’яті колег 

та випускників за увесь неспокій та велику 

шану до всього українського… 

Брандибура Володимир Михайлович

20.01.1968 року прибув у технікум.

Знаючий фахівець геологічних дисциплін…

Його дуже поважали геологи за своєрідність 

характеру, глибокий розум, ставлення до 

роботи, “репліки на педагогічних радах”. 

Особливі якості проявлялися в ньому при 

проведенні геологічної практики, визначенні 

“маршрутів” при підготовці базового табо-

ру у горах, приготуванні їжі. Передавав свій 

життєвий досвід студентам, які йому за це 

будуть вдячні на роки.

Брандибура Катерина Миколаївна

 прибула 

на роботу в технікум 15.05.1970 року. Працю-

вала архіваріусом. Принципова, дещо замкну-

та особистість, разом з тим чуйна, добра та 

співчутлива людина. Життя її “не балувало”. 

Допомагала людям у важку хвилину. 

Буга Мирон Іванович

, 12.08.1946 року на-

родження, прибув до нас з Дрогобицького 

дослідного заводу 01.09.1980 року на посаду 

викладача автоматизації. У своїй роботі, 

де б не працював, був педантом. До людей 

ставився добре, проте не хотів миритися 

з панібратством, розв’язаністю та певною 

залежністю. Працював заступником дирек-

тора з навчальної роботи, був завкабінетом. 

Тішився здобутками, але не зміг “воювати” з 

певними проблемами закладу: його хвороба 

не дозволила, часу забракло.

Активний учасник церковного хору церкви   

св. Петра і Павла, брав участь у виступах 

художньої самодіяльності технікуму. Перед-

часно пішов з життя.

Бунь Станіслав Михайлович

, 21.11.1937 року 

народження, викладач спецдисциплін, пра-

цює у технікумі з 22.02.1965 року. Довгий 

час був на посаді заступника директора з 

виробничого навчання, головою народного 

контролю, неодноразово обирався членом 

профкому. Активний учасник ансамблю 

викладачів. Любить виконувати сольні но-

мери на корпоративних вечорах. За місцем 

проживання неодноразово обирався депута-

том сільської ради с.Залужани Дрогобиць-

кого району.

Галелюк Зенон Васильович

, 14.06.1938 року 

народження, викладач спецдисциплін. Член 

Гельсінської спілки, патріот, піддавався 

переслідуванню Радянської влади з допо-

могою місцевої преси. Мав налагоджені 

зв’язки з Литвою, приймав делегацію учнів 

та викладачів протягом тривалого часу 

спільно зі мною. Я вдячний Долинському 

УТТ  (п. Гац Р.) за допомогу в організації 

пам’ятної екскурсії по Прикарпаттю та 

Закарпаттю.

Активний учасник у встановлені Україн-

ської влади в місті, відкриття пам’ятника 

Тарасові Шевченку, у "живому ланцюзі”, депу-

тат міської Ради І скликання.  Мав надзви-

чайно потужний голос, який  неодноразово