243

У коледжі працювали і працюють сьогодні чесні, добросовісні і працьовиті люди. Зга-

дуючи про всіх, задаєшся питанням: “Звідки в цих людей стільки хисту і одержимості 

до праці”. Саме про них у розділі “Сторінки моєї душі” пише колишній студент, а сьо-

годні викладач, заступник директора Петро Степанович Павлюк.

 

Сторінки моєї душі…

70 років Дрогобицькому коледжу нафти 

і газу: як для навчального закладу – час ще 

дуже незначний, проте – це стежина жит-

тя, яка вела у великий світ багато поколінь 

синів і дочок з Прикарпаття та Закарпат-

ського краю, Центральної України та Воли-

ні в райони нафтогазовидобутку не тільки 

України, а в усі колишні республіки СРСР.

Дрогобицький нафтовий технікум, нині 

коледж, мав і підтримує добру славу “кузні” 

високоосвічених, професійно-затребуваних 

фахівців для нафтової, газової та нафто-

переробної промисловості. Десятки тисяч 

молодих людей отримали звідси путівки в 

життя. Ми вдячні тим людям, які створю-

вали нам домашні умови проживання, нав-

чання, давали мудрі настанови та поради, 

захищали нас від негативного впливу та 

були добрими наставниками.

З великою приємністю згадую колишньо-

го директора технікуму – 

Курчика Богдана 

Івановича

. Надзвичайно чуйна, проте прин-

ципова людина. Умів займатися підбором 

кадрів, був хорошим господарем – саме при 

ньому технікум набув такої великої слави, 

що входив у трійку кращих навчальних за-

кладів у Союзі, давав підтримку студент-

ському спорту, бачив майбутнє свого колек-

тиву. Розширив матеріальну базу технікуму 

настільки, що рівних в регіоні йому не було. 

Дбав про  розвиток дольової участі на квар-

тири для працівників. Богдан Іванович і до 

сьогодні є частим і бажаним гостем у колек-

тиві. Його знають в Україні, пам’ятають за 

добре слово та підтримку…

Ішли роки, проте, як би історія не стирала 

колишню ідеологію, люди залишалися таки-

ми, якими вони були і раніше. Дехто раніше, 

інші пізніше розривали пута “комунізму”, 

ідеалу й утопізму.

Ніби заново зійшло сонце, так по-новому 

відроджувалися люди у нашому колективі.

Строцький Михайло Іванович

, заступник 

директора з навчально-виховної роботи. З 

одного боку, “агресивний”  щодо будь-яких 

паростків нового, проте фантастичний 

уболівальник у всіх видах спорту, знавець 

навчальної роботи. У виховній роботі пов-

ністю опирався на партбюро технікуму. 

Це був караючий орган для всіх студентів 

та викладачів, у тому числі й обслуговую-

чого персоналу. За допомогою відділу кадрів 

контролювали присутність на будь-яких 

заходах кожного і всіх. Знав багатьох на рів-

ні їх біографії, здійснював щоденні обходи по 

аудиторіях, навчальних заняттях, любив 

“слухати” в коридорі зміст бесіди викладачів 

з учнями. Ділив людей на “симпатиків” і на-

впаки. Діяв у своїй роботі напористо, ста-

рався підміняти директора при виконанні 

своїх обов’язків. Перевіряв прихід та відхід з 

робочого місця лаборантів, майстрів вироб-

ничого навчання, працівників гуртожитку. 

Все минуло і все прощається…

З великим душевним настроєм згадуєть-

ся сім’я 

Еліяшевського Ігоря Васильовича

 та 

його дружини Дарії Василівни: педантич-

ність, вишуканість, патріотизм, вищого 

ґатунку риси порядності. Доброта поєдна-

на з принциповістю. Повчальність у діях, 

зразки відповідальності за доручену справу 

та “утаємничені роки” часів розгнузданої  

“беріївщини” та їх опричників. Переглядаю-

чи кінофільм “003”, зрозумів – наш спільний 

ворог поряд, але “відкритися” зі своїми дум-

ками нікому, хіба що Господу Богу!!!

Ігоре Васильовичу! Багато випускників зав-

дячують Вам за своєчасну і мудру пораду, за 

Вашу нескореність, комунікабельність, лю-

бов до України. Ви взірець для молодих людей 

в усіх  їхніх починаннях. І недаремно Ваше 

псевдо “Бандера” так вам личить. З роси і 

води Вам! Ще одне “сонце” на Франковій зем-

лі слід згадати – це сім‘ю Біласів, рід яких по-

ходить з м. Трускавця. 

Марія Йосипівна Білас

 – викладач укра-

їнської мови і літератури. Патріот з діда-

прадіда. “Підпільна кличка” серед студен-

тів “Кайдашиха”. Хто міг так влучно дати 

таке імення, як не студенти? Гарна, світло-

волоса, з почуттям гумору та відповідаль-

ності викладач. Жити з устроями, які тобі