235

Писати Михайло Петрович почав дуже рано. Ще зовсім юний, зачарований силою поезії 

видатних українських поетів, почав перші спроби творчого пера. Цей особливий потяг до 
краси українського слова допомагав йому римувати вірші. Та своєрідним підсумком твор-
чого шляху для Михайла Петровича став пісенний вечір поета-пісняра в Театрі оперети в 
Києві. Доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії України в галузі науки 
і техніки, лауреат Міжнародної премії імені академіка І.Губкіна, заслужений винахідник, 
заслужений працівник промисловості України в той день сказав своє вагоме слово – слово 
Громадянина і поета.

Я Українець

Я не великий, не малий,
Я – просто Українець ,
Я той сіяч, хто жито жне
Своє, не як чужинець!

Я вмію, знаю добре світ,
Сподобався наукам,
Моя майстерність – це знання
І добрий приклад внукам.

Мій рід – історія віків,
Страждань і виживання,
Основи – пращурів сліди,
Борні за існування.

Ми були гноблені завжди
Чужими і своїми,
І все-таки ми проросли
Нащадками благими. 

Смерековими піснями виколисаний

 Поезія випускника нашого коледжу, а нині викладача, за-

ступника директора, 

Петра Степановича Павлюка

 бага-

тогранна, багатотемна, щира і відверта. Народившись се-
ред розкішної природи мальовничого карпатського куточка 
Карпат – Яремче, він увібрав ще з дитинства той солодкий 
щем і трепет душі від гуцулів, коли говорить про рідні місця.

Дух вольності, свободолюбивості теж передалися від 

предків. Тому і багата його поезія (хай поки що тільки однієї 
збірки “Весна в моїх горах”, виданої у 2014 році) на прославу 
рідної землі.

Верховинський краю, 
Гордосте ти наша,
Хто тебе на світі не пізнав?
Той не зміг ще в небо соколом злітати,
Щоб Карпати мої світом оспівати.

Біографія поета у його віршах

Джерела натхнень, тривог і роздумів – 

знамениті Карпати, річки, чудова та вже 
зранена природа, батькова хата, і поле, і ду-
ховні труднощі народу, і пам’ять роду.

Автор поетичних збірок поет 

Богдан Ба-

шак

, випускник нафтового технікуму, має 

надзвичайну здатність слухати голос рідної 
землі й уміння передати цей голос образним, 
художньо довершеним словом.

Його вірші – своєрідні спалахи думки і по-

чуття, піднесені на рівень тривоги за долю 
народу, який так важко йде шляхом ви-
стражданої волі до гідного життя. Є у Бог-
дана Башака нерозділений образ Матері з 

образом України-неньки. Він розуміє, добре 
знає, що є на світі одна Україна, як тільки 
одна є мати.

Материнський образ України для поета 

являється з любов’ю, встає з сивих тума-
нів, з вишневого цвітіння і калинової зажури. 
Рідна мати і рідна Україна для Богдана Ба-
шака – два крила любові, котрі несуть його 
душу через життя. Це – мить і це – вічність 
для поета, це велика його сила.

З вірою у любов у Богдана народжуються 

нові і нові поезії. Палкі, нестримні і жагучі, 
поезії про Україну і український народ.