234

кум. Праця в непростій і відповідальній галузі, подальше навчання в Інституті нафти і 
газу, звичайно ж, формували в ньому технократа й людину вузькофаховаї орієнтації. Про-
те він міцно тримався віковічних селянських традицій свого роду, спрагло всмоктував рит-
ми і настрої часу, дослухався до своєї душі. То ж не дивно, що з-під пера молодого почат-
ківця-поета почали виходити поезії, у рядках яких звучали струни його серця.

За промислом Божим Михайлу Петровичу Ковалку довелося багато працювати: він був 

будівельником “на всі руки” у студентській бригаді, буровиком-газовиком, професором 
Вищої Школи, громадським діячем, науковцем, народним депутатом, видатним спеціаліс-
том-практиком у нафтогазовій сфері економіки держави Україна.

А ще, за покликанням серця, судилося бути йому поетом. Він саме через  поезію творив 

свою Книгу буття,оспівуючи Красу світу, Любов душі і серця, Добро посеред людей. Це ж 
лише в поезії – мов у казковій купелі – оновлюється і набирає чудодійної сили потрібна всім 
і на всякому місці щоденна життєва мудрість. Його поезія близька і зрозуміла тим, хто 
так, як і він, відповідально йде по життю, для кого людське слово як поетичне, так і жит-
тєве повинно бути пов’язане з реальністю, бути правдивим, бути силою і опорою для душі 
і тіла, гармонійним і творчим у своїй суті. 

Які ми всі різні,
Які ми подібні,
Які ми далекі,
Які ми близькі,
Які ми всі разом
Прекрасні на світлі,
Які ж некрасиві
Коли у пітьмі.

Так будьмо на сонці!
Живімо при світлі!
Працюймо відкрито,
Без тіні і зла!
Любімо себе
І любімо Вітчизну,
Яка нам від Бога
Навічно дана.

Писав Михайло Петрович про все і про всіх. Звертався у своїх віршах з проханнями, вели-

чаннями, гордістю і славою. Писав і про студентів, бо ж сам колись таким був. Приїхав 
у Дрогобич на простому старенькому велосипеді з села Лівчиці Городоцького району на 
Львівщині. Йшов далекий 1961 рік, стояла пора теплого сонячного літа, а хлопчина з про-
стої багатодітної селянської родини долав кілометри, бо дуже хотів вчитися. Хтось пора-
див нафтовий технікум. І потім Михайло Петрович жодного разу не пожалкував, що став 
студентом саме нашого навчального закладу. У подальші роки навчання продовжувалось в 
Інституті нафти і газу м. Івано-Франківська, в Академії народного господарства при Раді 
Міністрів СРСР, але студентські роки, які пролетіли у “Нафті”, завжди згадував з вели-
ким задоволенням і трепетом у душі.

Михайло Ковалко любив Україну любов’ю тривожною і вимогливою, знав її, довгий час 

жив і трудився і на Лівобережжі, і на Правобережжі, – стільки зусиль і в слові, і в дії по-
клав на її вівтар…

Знає і Україна Михайла Петровича Ковалка, бо важко сьогодні знайти куточок україн-

ської землі, де б не видно було справ його, як одного із авторів програми “Нафта і газ Укра-
їни, 2000-2010 рр.”, де б не звучала його поезія, покладена на музику у виконанні колективів 
і окремих виконавців.

День Ангела мого – Михайла святого,
День правди, День світла, День добрих людей,
День славного воїнства Архістратига,
День тих, хто живе для прекрасних ідей.

Народжені ми для великої справи.
Творити повинні ми блага земні,
Боротись повинні заради держави
За душу людей, що блукають в пітьмі.

Так совість велить, і Архангел правує,
І нас захищає, веде напрямки,
Він стверджує нам, що добро торжествує,
Коли нами правлять високі думки.