220

 закінчення навчання у далекому 1963 році отримує направлення на роботу в НПУ “Радчен-
ково” на посаду оператора з видобування нафти і газу.

Пропрацювавши півтора року, він призваний до лав Радянської армії. Відслуживши 3 роки 

у військах ППО під Мурманськом (Росія), повер-
нувся на рідне підприємство, де працює до виходу 
на заслужений відпочинок. Після служби в армії 
1967 року Ярослав Олександрович переводиться на 
Глинсько-Розбишівський промисел на посаду опера-
тора з видобування нафти і газу, де на той момент 
створюється РІТС 2 (тепер ЦВНГ-2).

Свій трудовий шлях Ярослав Олександрович роз-

почав з посади оператора , згодом став техноло-
гом, працював майстром, старшим технологом, 
старшим інженером, заступником начальника цеху 
з видобування нафти і газу. І все це в одному, рідно-
му для нього цеху ЦВНГ-2.

Він був одним із тих, хто першим почав видобу-

вати нафту  і газ на Гадяцькій землі. За період ро-
боти неодноразово впроваджував на підприємстві 
власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції, 
які використовуються і по цей день. 

Більше 40 років  Ярослав Олександрович  прожив 

у щасливому шлюбі з дружиною Тамарою Микола-
ївною, яка була йому підтримкою не лише у  сімейному житті, а й на робочій ниві – по-
дружжя  працювало пліч-о-пліч в одному цеху більше 35 років. Разом вони виростили двох 
дітей. Донька Світлана  після закінчення Полтавського педагогічного інституту  працює 
вчителем, син Олександр є продовжувачем сімейних  традицій у нафтогазовій галузі. 

 Загалом Борис Ярослав Олександрович віддав рідному підприємству (НГВУ “Полтав-

нафтогаз”) сорок три роки свого життя.

Внесок  Ярослава Олександровича у розвиток нафтогазової галузі  визнано  не тільки на 

рівні підприємства, а й на державному – він був нагороджений званням “Заслуженний пра-
цівник промисловості України”, “Заслужений працівник ВАТ “Укранафта” та багатьма 
іншими. З 2000 року вшанований на районній Дошці пошани.

10 травня 2011 року після тяжкої хвороби обірвалося життя видатного нафтовика Га-

дяччини Ярослава Олександровича Бориса.

Вічна йому пам’ять. 

Трудовий подвиг

Роман Юліанович Садовський

 народився 12 серпня  1927 року на Львівщині. Ще за життя 

Садовський став справжньою легендою у середовищі працівників нафтової промисловості. 
Саме він був одним із засновників потужних нафтогазовидобувних комплексів, створених у 
Туркменії, у Західному Сибіру і, звичайно, на Полтавщині.

У 1960 році 30-річний Роман Садовський приїздить з далекої Туркменії в Україну. Йому, 

блискучому організатору та фахівцю, доручають нову справу – створення Полтавської 
контори буріння. 

Спочатку база нового підприємства розташовується в селі Малий Кобелячок Ново-Сан-

жарського району. Одночасно в Полтаві для працівників контори зводяться житлові бу-
динки, а в селищі Супрунівка, у передмісті Полтави, будується велика стаціонарна база 
виробничого забезпечення. Невдовзі підприємство перебазувалося з Малого Кобелячка до 
Полтави.