220
закінчення навчання у далекому 1963 році отримує направлення на роботу в НПУ “Радчен-
ково” на посаду оператора з видобування нафти і газу.
Пропрацювавши півтора року, він призваний до лав Радянської армії. Відслуживши 3 роки
у військах ППО під Мурманськом (Росія), повер-
нувся на рідне підприємство, де працює до виходу
на заслужений відпочинок. Після служби в армії
1967 року Ярослав Олександрович переводиться на
Глинсько-Розбишівський промисел на посаду опера-
тора з видобування нафти і газу, де на той момент
створюється РІТС 2 (тепер ЦВНГ-2).
Свій трудовий шлях Ярослав Олександрович роз-
почав з посади оператора , згодом став техноло-
гом, працював майстром, старшим технологом,
старшим інженером, заступником начальника цеху
з видобування нафти і газу. І все це в одному, рідно-
му для нього цеху ЦВНГ-2.
Він був одним із тих, хто першим почав видобу-
вати нафту і газ на Гадяцькій землі. За період ро-
боти неодноразово впроваджував на підприємстві
власні винаходи та раціоналізаторські пропозиції,
які використовуються і по цей день.
Більше 40 років Ярослав Олександрович прожив
у щасливому шлюбі з дружиною Тамарою Микола-
ївною, яка була йому підтримкою не лише у сімейному житті, а й на робочій ниві – по-
дружжя працювало пліч-о-пліч в одному цеху більше 35 років. Разом вони виростили двох
дітей. Донька Світлана після закінчення Полтавського педагогічного інституту працює
вчителем, син Олександр є продовжувачем сімейних традицій у нафтогазовій галузі.
Загалом Борис Ярослав Олександрович віддав рідному підприємству (НГВУ “Полтав-
нафтогаз”) сорок три роки свого життя.
Внесок Ярослава Олександровича у розвиток нафтогазової галузі визнано не тільки на
рівні підприємства, а й на державному – він був нагороджений званням “Заслуженний пра-
цівник промисловості України”, “Заслужений працівник ВАТ “Укранафта” та багатьма
іншими. З 2000 року вшанований на районній Дошці пошани.
10 травня 2011 року після тяжкої хвороби обірвалося життя видатного нафтовика Га-
дяччини Ярослава Олександровича Бориса.
Вічна йому пам’ять.
Трудовий подвиг
Роман Юліанович Садовський
народився 12 серпня 1927 року на Львівщині. Ще за життя
Садовський став справжньою легендою у середовищі працівників нафтової промисловості.
Саме він був одним із засновників потужних нафтогазовидобувних комплексів, створених у
Туркменії, у Західному Сибіру і, звичайно, на Полтавщині.
У 1960 році 30-річний Роман Садовський приїздить з далекої Туркменії в Україну. Йому,
блискучому організатору та фахівцю, доручають нову справу – створення Полтавської
контори буріння.
Спочатку база нового підприємства розташовується в селі Малий Кобелячок Ново-Сан-
жарського району. Одночасно в Полтаві для працівників контори зводяться житлові бу-
динки, а в селищі Супрунівка, у передмісті Полтави, будується велика стаціонарна база
виробничого забезпечення. Невдовзі підприємство перебазувалося з Малого Кобелячка до
Полтави.