218

 Середню освіту отримав уже в Україні. У 1953 році вступив на навчання до Дрогобиць-

кого нафтового технікуму за спеціальністю “Буріння нафтових і газових свердловин”. 
У 1954 році проходив практику в Биткові (Івано-Франківська область), де місяць працював 
робітником на жолобній системі, обслуговував ситоконвеєр, який призначався для очистки 
промивної рідини від вибуреної  породи. В основному, ситоконвеєр потрібно було крутити 
вручну.

 У 1954-1957 роках проходив службу в Радянській Армії в Азербайджані. Влітку виїздили 

в літні табори на стрільби на Каспій, в районі Баку. Для бажаючих політвідділ організував 
екскурсії. Там я побачив, як проходить буріння свердловин на морі, побував на буровій плат-
формі. Після демобілізації шість місяців працював оператором на газопромислі.

 У 1960 році я закінчив навчання в технікумі та був направлений на роботу у трест 

“Львівнафтогазрозвідка”. Пройшов шлях від помічника бурильника до начальника дільниці. 
Дільниця проводила розвідувальне буріння на глибину до 6000 м у Львівській, Волинській 
та Тернопільській областях. Першим  наставником для Романа Павловича став Стицула 
Микола Іванович.

 Вперше в Україні ми пробурили свердловину глибиною 3500 м із розкриттям продуктив-

ного горизонту, застосувавши для продувки вибою від вибурюваної породи повітря, замість 
бурильного розчину. Буріння проводилося під керівництвом спеціалістів Московського ін-
ституту нафти і газу ім. Губкіна. Свердловина дала промисловий газ.

 У 1963-1965 роках працював в учбовому комбінаті при тресті, де проходили перепідго-

товку спеціалісти бурових організацій з різних регіонів Міністерства геології УРСР. Спіл-
кування зі слухачами курсів допомагало і мені поглиблювати теоретичні знання з технології 
буріння в різних регіонах. Одержаними знаннями я ділився з іншими слухачами курсів.

У 1971 – 1975 роках Міністерство геології СРСР відрядило мене до Німецької Демокра-

тичної Республіки. Працюючи там буровим майстром, інженером зі складних робіт, пере-
давав німецьким спеціалістам свої звання та практичні навички. Разом із тим поповнював 
свої знання, переймаючи досвід колег з різних регіонів СРСР.

По поверненні в Україну перейшов із системи Міністерства геології на підприємство, під-

порядковане Міністерству нафтової промисловості: Полтавське управління бурових робіт 
ВО “Укрнафта” на посаду старшого бурового майстра – начальника бурової Гадяцького 
РУБД. Тут пробурив вісім свердловин глибиною 3500 – 4800м  на різних родовищах. Похи-
ло-спрямовану свердловину вперше пробурив на Чижевській площі глибиною 3500 метрів.

Під керівництвом Романа Юліановича Садовського в Полтавському УБР працювали відда-

ні своїй справі спеціалісти: Л.І.Небувайло, В.М.Лужаниця, П.П.Галій, М.Г.Соловей, П.І.На-
кутний, Я.В.Солодкий, П.І.Марков, П.І.Гержа, П.І.Сало та інші. Вони були справжніми 
знавцями справи, відданими фахівцями своєї справи, які все віддавали для такої потрібної, 
водночас важкої праці. Спілкуючись із ними, я отримав багато корисного для роботи в но-
вому регіоні. Велике їм спасибі.

Починаючи з 1985 року, бригади Полтавського УБД під керівництвом Романа Юліанови-

ча Садовського почали працювати в районах Крайньої Півночі. Враховуючи свій вік і стан 
здоров’я, я перевівся в Полтавське УБР об’єднання “Укрбургаз” на посаду начальника зміни 
Гадяцької РІТС.

Працюючи в ГРІТС до 2002 року, я намагався передати свій досвід бурильникам і разом з 

тим поповнював свої звання, запозичивши їх у таких висококваліфікованих спеціалістів, як 
С.І. Гребенюк, В.А.Андрусів, І.Л.Антонюк, В.І.Гальченко, П.С.Полюк, П.І.Накутний, І.Г.По-
хідняк, С.П.Піріус та багато інших.

Я щасливий, що працював з цими людьми, що моє життя не пройшло даремно. Я буду 

пам’ятати їх вічно. Спасибі, що вони мене також не забувають.”

Діти Романа Павловича обрали інші шляхові шляхи: один став лікарем, другий – академі-

ком. Роман Павлович має звання “ Ветерана праці”, медалі та інші відзнаки своєї праці. Він 
добра та чуйна людина. Основними своїми рисами вважає строгість та дисципліну, саме