217

За ці роки колективами бурових бригад, де я працював майстром, запам’яталася сверд-

ловина №100 на Чижевському нафтогазовому родовищі (1978 рік), яка з глибини 4800 до 
проекту 5100 м була успішно пробурена з великою економією часу та шарошкових доліт на 
проводку в цьому інтервалі”.

З 1982 Петро Іванович Гержа працює в ПВБРБУ “Укрбургаз” на Тимофійовському га-

зоконденсатному родовищі, де працював майстром під керівництвом начальника бурової 
Степана Петровича Піруса. З 1986 по 2005 роки працював майстром і начальником бурової 
на Яблунівському і Куличихівському родовищах. У 2004 році свердловина №123 Куличихів-
ського газоконденсатного родовища,під керівництвом Гержі Петра Івановича пробурена 
на 120 діб раніше запланованого терміну. Успішно пробурена свердловина №124 на тому 
ж родовищі, й теж із відмінними показниками і з випередженням графіка. Сам П.І. Гержа 
на запитання, як йому вдається з року в рік домагатися високих результатів, незмінно під-
креслює роль кожного спеціаліста свого дружнього колективу.

Усі свердловини були дуже складні в бурінні, але вдень і вночі, у свята і будні, при трі-

скучих морозах і в спеку, і в дощ, і в сніг, долаючи страшенне бездоріжжя, буровики були 
налаштовані тільки на перемогу – безаварійно провести буріння свердловин, дати країні 
нафту і газ.

 У Гадячі Петро Іванович зустрів єдине на все життя кохання. З дружиною виховав двох 

синів. В’ячеслав та Сергій після закінчення вищих навчальних закладів  пішли стежиною 
батька.

Від діда до внука

 Роман Павлович Кабай

 згадує: “Народився я 16 листопада 1935 року в Польщі (Жешов-

ське воєводство, с.Герце) у сім’ї  робітника. Батько працював на залізниці, мати – домо-
господарка. У 1939 році почалася Друга світова війна, батька призвали до польського війсь-
ка. Через два тижні військо було розбите, батько потрапив у німецький полон і перебував 

у Австрії до 1945 року.

 Після визволення Австрії батька мобілізува-

ли до Радянської армії, служба його проходила 
в Україні. Я з матір’ю залишався в Польщі до 
1946 року. Весною 1946 року батько демобілі-
зувався і повернувся до Польщі, але внаслідок 
так званої операції “Вісла” українців приму-
сово, за згодою польської та радянської вла-
ди, переселяли  з рідних місць. Ми опинились в 
Україні. 

У Польщі з діда-прадіда була своя земля, у 

якій знаходилися корисні копалини. На дідовій 
землі була свердловина, він працював вертичем 
(бурильником). Малим я часто приходив диви-
тися, як чотири чоловіки крутили коловорот 
на дерев’яному помості на висоті 1,5-2 метри. 
Бурили на глибину 150-200 метрів. Штанги 
для буріння були дерев’яними з металевими 
замками. Нафту добували спеціальними відра-
ми, які вручну опускали на глибину 50-80 м на 

тросі, тоді цю ропу (нафту) переганяли та одержували керосин для освітлення.

  Початкову освіту здобув у Польщі, там закінчив чотири класи. У дитинстві Роман 

Павлович мріяв працювати у сільському господарстві, але мрії його залишилися нездійснен-
ними, бо потрібно було заробляти на життя.