169

169

після багатьох життєвих стежок пошуку себе, переступив поріг нафтового технікуму.

 Понад 50 років він жив усіма справами, проблемами, перемінами цього навчального закла-

ду. 50 років учив, виховував, вкладав свою душу у велику справу – готувати спеціалістів для 

нафтогазової промисловості. Завжди був чесним у ставленні до студентів і колег по праці, 

відповідальним. Його любили за щирість і доброту, толерантність та інтелігентність, за 

відповідальність і чесність. Навчаючи наук, вчив студентів людяності, бо був впевнений, 

що це теж його обов’язок. Михайло Матвійович вже на заслуженому відпочинку, такі ви-

моги часу, проте він і надалі живе справами коледжу, часто буває тут, радий зустрічам з 

колегами та студентами.

Михайло Андрійович Бережанський

Коли на сцену виходив Михайло Андрійович Бережанський, 

зал відразу аплодував, бо глядачі – студенти нашого коле-

джу, добре знали його майстерність розповідати гуморес-

ки. Отак з радістю, завжди усміхнений йшов по життю 

Михайло Андрійович. Це була людина зі світлою душею і 

щирим серцем. У далекому 1968 році Михайло Андрійович 

почав викладати електротехніку. Віддавав себе роботі, 

інколи допізна засиджуючись у студентській аудиторії над 

підготовкою до наступних занять. Викладав дуже просто і 

доступно, проте завжди чекав віддачі від студентів їхніми 

знаннями. Ніколи не стояв осторонь будь-яких справ у коле-

джі. Товариський, добрий і щедрий, умів зацікавити своїми 

бесідами, що стосувались життєвих проблем, студентів. 

Мав авторитет серед колег-викладачів.

Мирон Миколайович Сторонський

Щастя людини вимірюється тим, скільки людей вона зро-

била щасливими. Знаємо, що багато є таких людей, котрі 

своє життя присвячують іншим.Такі люди одержимі тим, 

що приносять добро. Таким є Мирон Миколайович  Сторонський – колишній заступник ди-

ректора з навчальної частини, а нині – викладач спец-

дисциплін у комісії “Обслуговування і ремонт обладнан-

ня нафтових і газових промислів”. У технікум прийшов 

зовсім молодим у 1964 році. За плечима було лише 24 

роки життя, завершене навчання у Львівському по-

літехнічному інституті. З великим багажем знань, 

енергійний, повний сил і творчих задумів, ставив перед 

собою великі завдання. Технікум у цей час розбудовував-

ся, треба було багато працювати в плані забезпечен-

ня дисциплін методичним матеріалом, підручниками, 

унаочненням. Організовувались виставки робіт сту-

дентів , а викладач, звичайно, повинен був готувати їх 

до цих виставок. Та найбільше проявив себе Мирон Ми-

колайович, працюючи на посаді заступника директора 

з навчальної частини. Вмілий організатор протягом 

десяти років  (1985-1995 рр.) скеровував і контролював 

роботу всього колективу викладачів. Завжди корек-

тний у взаємовідносинах з іншими, добрий порадник, 

щирий і вірний колега. 

Мирон Миколайович завжди мав свою власну точ-

ку зору на будь-які життєві обставини. Студенти 

люблять і поважають його за вміння доступно подати навчальний матеріал, за принципо-

вість і доброту. Мирон Миколайович впевнений, що минулі роки життя прожив недаремно. 

Він виховав і навчив цілу плеяду студентів – працівників нафтової і газової промисловості.